Виховний захід "Прогулянка по екологічній стежині"
Я зірвав квітку і вона пов’яла,
Я спіймав метелика, - і він помер в мене на
долоні
І тоді я зрозумів, що доторкнутись до краси
можна тільки серцем
П.Роздослав
Екологічна освіта та виховання охоплює всі форми організації навчально-виховного процесу, які спрямовані на свідоме розуміння процесів, що відбуваються в природі у результаті людської діяльності.
Екологічна стежка – різновид організаційного маршруту на місцевості задля пропаганди охорони довкілля, виховання екологічної культури.
Навчання й активний відпочинок – це поєднання освітнього й виховного компоненту. Екологічна стежина поєднує ділянки екологічного практикуму і природоохоронної діяльності. Спостереження, наукові дослідження, проектування природоохоронної діяльності, пропагування раціональної поведінки в природі – це неповний список учнівських справ.
Головне завдання екологічної стежки – навчити учнів впізнавати у природі вивчені живі об’єкти, бачити ознаки їх пристосування, біологічні ритми.
Основні функції екологічної стежки:
- навчальна,
- розвивальна,
- виховна.
Мета і завдання екологічної стежки:
1) Ознайомлення відвідувачів з об’єктами природи.
2) Проведення у відповідних пунктах стежки теоретичних і практичних занять.
3) Пропаганда природоохоронних заходів, інформування про види рослин і тварин, пам’ятки природи, наслідки господарської діяльності, що трапляються на маршруті.
4) Підвищення екологічної свідомості, формування етичних стосунків людини з природою, живими організмами, виховання активної позиції щодо їх збереження.
5) Набуття навичок самостійного спостереження.
6) Оздоровлення та реабілітація після деяких хвороб.
7) Виховання любові до рідної природи, батьківщини.
Наша екологічна стежка має навчальний напрямок.
ПАСПОРТ
навчально-виховної екологічної стежки
Мета: привернути увагу школярів до екологічної ситуації, стану навколишнього середовища; узагальнити і поглибити знання з екології, біології, географії; запропонувати школярам найпростішу методику проведення спостережень та дослідів у природі, сформувати вміння теоретичного обґрунтування зібраних матеріалів; навчити учнів встановлювати причини погіршення стану довкілля та прогнозувати його наслідки; виховувати у дітей відповідальне ставлення до природи і свого здоров’я; мотивувати необхідність поведінкової діяльності щодо покращення стану довкілля.
Навчальний заклад: Томашгородська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №3
Район: Рокитнівський
Протяжність маршруту: _1_ км.
Кількість зупинок: __12_
Назва і короткий опис зупинок додається
Рік створення стежки:__2012 рік___
Прізвище, ім'я, по-батькові, посада відповідального за створення та роботу по стежці. Творчий доробок учителя біології Щерби Олени Андріївни
Значення екологічної стежки навчально-виховне, природоохоронне, дослідницьке, краєзнавче.Види природоохоронної роботи, які здійснюються на стежці: підгодівля птахів взимку, озеленення території школи, створення квітників.
Наявність путівника: у процесі розробки
Режим користування: піший
Умовні позначення
Зупинка «Квітуча школа моя»
Зупинка «Ластівчині гнізда»
Зупинка «Вони не в’януть круглий рік»
Зупинка «Рослини наші земляки»
Зупинка «Оздоровча роль рослин»
Зупинка «Далекі переселенці»
Зупинка «Відпочинок»
Зупинка «Дослідницька»
Зупинка «Аптека біля порогу школи»
Зупинка «Орнітологічна»
Зупинка «Кріт»
Зупинка «Знати, щоб оберігати»
Вступ
Люди не можуть жити без чистого повітря, води, свіжої зелені, сонячних променів.
…Усе живе вимагає уваги й поваги. Ніякі твори мистецтва не замінять картин не займаної природи.
В природі багато справ для цікавих і допитливих.
Наша екологічна стежка знайомить з природою рідного краю. Екологічне виховання розпочинається з краєзнавчих аспектів. Адже для кожної людини образ батьківщини неодмінно пов’язаний із знайомими з дитинства, а тому такими неповторними і рідними краєвидами. Під час екскурсій ви дізнаєтесь, що наше рідне село Крута Слобода, розташоване у зоні мішаних та широколистих лісів. Але відкритих просторів цієї зони майже немає, бо під впливом господарської діяльності людини природа зазнала докорінних перетворень. Первісні природні ландшафти суттєво зменшилися по площі, а розорані поля штучно перетворилися на сосновий ліс, акаційові гайки, що зеленим віночком оточують наше село.
Давайте пройдемо маршрутом екологічної стежки, зупинимось біля її цікавих об’єктів.
Сучасна молодь вступає в життя в епоху не тільки бурхливого розвитку науки і техніки, а й негативних наслідків науково-технічної революції. Зростання населення Землі, дедалі більше забруднення атмосфери, гідросфери та літосфери, накопичення величезних об’ємів відходів людської діяльності при одночасному виснаженні майже всіх видів природних ресурсів призвели до розвитку глобальної екологічної кризи. Біосфера сьогодні вже не спроможна самоочищуватися, саморегулюватися й самовідновлюватися – вона дедалі активніше деградує. Людству загрожує загибель найближчими десятиліттями, якщо воно терміново не змінить свого ставлення до природи.
Людина є лише часткою природи й Космосу, тому вона повинна не владарювати над природою, а й співпрацювати з нею, бути не „царем природи", а її невіддільною часткою.
Хотілося б, щоб люди наступного покоління пам’ятали слова римського мислителя Л. Сенеки, сказані ще в І ст. н.е.: „Жити щасливо і жити в злагоді з природою – одне й те саме".
Гарун Тазієв сказав: „Природа, в якій вам, молодим, доведеться жити, забруднюється, піддається руйнуванню, знищується. Чи багатьом з вас щастило бачити прозору річкову воду, чистий пісок, насолоджуватися тишею без реву моторів, дихати чистим повітрям без домішок бензину, мазуту, пестицидів? Ваше майбутнє може стати жахливим, якщо не почати негайно лікувати цю проказу. Прийшов час діяти".
Для проведення навчальної і пропагандистської роботи з питань охорони природи та з метою виховання екологічно-грамотної поведінки людини в оточуючому середовищі в освітніх закладах створюються екологічні стежки.
Метою навчально-виховної екологічної стежки є виховання екологічно-грамотної поведінки людини в природі, поширення знань про довкілля та людину як частину природи.
Правила поведінки на стежці
Забороняється:
· відхилятися від маршруту, походу;
· смітити, розпалювати вогнища;
· рвати квіти та пошкоджувати дерева;
· руйнувати гнізда птахів;
· робити написи на деревах;
Дозволяється:
· проводити спостереження за явищами природи;
· фотографувати об’єкти природи;
· підсівати багаторічні трави у разі ерозії ґрунту;
· насолоджуватися красою природи!
Наша екологічна стежка має декілька зупинок.
Зупинка 1
«Квітуча школа моя»
У якому б куточку земної кулі ми не побували, скрізь неодмінно побачимо далеких друзів людей – рослини. Надзвичайно різноманітний рослинний світ нашої планети. Він дивує нас багатством видів, форм, барв, незвичайними плодами; чарує своєю неповторною красою, вабить нерозгаданими таємницями. Людське життя немислиме без рослин. Рослини забезпечують нашу атмосферу киснем.
Гектар лісу виділяє в атмосферу щорічно 3 тони кисню. Рослини добрі іонізатори, вони виділяють леткі речовини-фітокциги. Які вбивають, або пригнічують шкідливі мікроорганізми. Хвороботворних організмів в лісі, в парку в 40-70 разів менше, ніж в місті. Ось чому перебування на природі поліпшує самопочуття, підвищує працездатність, сприяє прискоренню видужання при захворюванні дихальних шляхів, при гіпертонічній хворобі.
Зелені рослини впливають на зменшення пилу та шкідливих газів, особливо з цим завданням добре справляються хвойно-листяні дерева. На листочку осідає 70% пилу з атмосферного повітря. Вчені підрахували, що 1 гектар молодих тополь за все життя затримує 340 кг пилу. Зелені рослини відфільтровують, а повітря навіть радіоактивні елементи. Ліси, зелені насадження оберігають річки, водосховища.
Рослини дають основні продукти харчування, а рослини одержують багато речовин і матеріалів необхідних для розвитку різних галузей народного господарства, величезні! паливні багатства, багато рослин завдяки своїм цілющим властивостям здавна використовують для лікування різних хвороб, виготовлення різних медичних препаратів.
Шкільне подвір`я уквітчане однорічними і багаторічними квітучими рослинами, деревами.
Зупинка 2
«Ластівчині гнізда»
Друга зупинка носить назву «Ластівчині гнізда». Ось вони дружно розмістили свої кубельця під дахом школи. Довірились людині і дякують за свій спокій голосним щебетанням. Хто ж вона ця невтомна трудівниця? Це невеличка пташка, з чорно-синім верхом тіла і білим черевом та грудьми, має рудувато-коричневий лоб і горло. Її гострі крила і два довгі крайні пера хвоста є характерною ознакою виду. Більшу частину життя сільська ластівка проводить у повітрі, і лише під час будування гнізда, її можна побачити на землі, коли вона бере в дзьоб ґрунт біля калюжі або соломинку. Ноги в неї короткі, по землі ходить погано. Тримаються сільські ластівки здебільшого парами. Люблять сидіти на телефонних проводах, при цьому майже завжди самець щебече.
Сільські ластівки-невтомні трудівниці. Вони будують гнізда з глини або землі, змочують її слиною. За час будування гнізда пара птахів приносить у дзьобі до 350 грам глини. Гнізда ластівки прикріплюють до вертикальної стіни або до балки, ближче до стелі. Гніздо має форму четвертої або восьмої частини кулі, його краї ніколи не доходять до стелі. Щоб скріпити будівельний матеріал, ластівки додають до глини невеличкі соломинки. Усередині гніздо вимощують стеблами різних трав’янистих рослин, а зверху пір’ям. Будують його протягом 5-10 днів. Сільські ластівки знищують багато шкідливих комах, особливо під час вигодовування пташенят. Після періоду гніздування птахи збираються у зграї, а перед відльотом у теплі краї збираються у великі зграї. Ластівки зимують в Африці та Південній Америці.
Зупинка 3
«Вони не в’януть круглий рік»
Особливу групу рослин створюють вічнозелені дерева. За будь-якої пори року вони красиві, створюють красу і затишок, Серед них ялина звичайна, ялина срібляста, піхта європейська, кавказька, туї, ялівці, магнолія, самшит.
За будь-якої по року ялина звичайна милує зір густою темно - зеленою барвою. Живуть ялини переважно 250-300 років, а інколи зустрічаються екземпляри, яким й до 500 років. Отоді вже обхват її стовбура до 5 - 6 метрів. На території Пушкінського заповідника росте дерево ялини звичайної вік якої - 430 років. Під нею любив відпочивати О.С. Пушкін, про неї він написав багато віршів.
Дуже красивою є ось оця ялинка - декоративна ялинка, або голуба. Іще її називають канадська або срібляста. Ялина в різних народів мала різні символи. У Древній Греції вона вважалась деревом надії, а ялинові гілки використовувалися при пророкуванні. Дерево ялини символізувало і вірність і довговічність, піднесеність духу, хоробрість, сміливість.
Литовців є дуже цікава казка про ялину Егле (ялина) була дуже красивою, вродливою дівчиною. До неї посватався вуж (Жал тис). В разі відмови він погрожував людям засухою, повінню, голодом, мором, люди вирішили віддати красуню, привезли її до озера, а з води вийшов не вуж, а прекрасний юнак водяний бог. Цілих 5 років дружно жили подружжя, а потім якось брати Егле викликали вужа і порубали його на частини. Боги побачивши велику тугу Егле змилувались над нещасною і обернули її на ялину, дочку її на осику, а синів - на дуба та ясеня.
Цікавий звичай існував в латишів. Перед хрестинами на колиску для новонародженої дитини кум мав вирубати дерево. Для дівчинки-ялинку чи липку, для хлопчика - дуба чи березу. Зрубавши дерево в лісі, куми сідали біля пенька, обідали.
В деяких місцевостях України, із-за шанобливого ставлення до ялини її навіть використовували як будівельний матеріал. Люди вірили і в таке, що якщо поставити ялику посеред новозбудованого сараю, то худоба збережеться, ніколи не заблукає в лісі, не розірвуть її звірі, а приплід буде щедрий і здоровий.
Першим символом овіяні і ялинові шишки. Вони наче ознака вогню життя, початку відновлення здоров'я.
Символом небесного вогню виступала і сама ялина , яка поставою своєю нагадує форму полум'я.
Ялина звичайна і в нашій школі займає центральне місце. Вона росте в центрі подвір'я школи, тут проводять найурочистіші події, тут найчастіше відпочивають діти, тут найвеселіше, найгомінкіше, найкрасивіше. Тут завжди свіже, чисте здорове повітря.
Основну групу вічнозелених насаджень нашого школи становлять ТУЇ. ЦІ рослини красиві, вічнозелені санітари повітря. Вік до 100 років І більше. Ростуть в висоту до 30 - 60 м.
Ялівці - це рослини особливі. Якщо посадити на І га 5-6 ялівців, вони очистять повітря так, як 1 га лісу з дерев листяних порід.
ЯЛІВЕЦЬ КОЗАЦЬКИЙ - хвойний кущ, який стелиться. Батьківщина -Західна Європа. Висота куща до 2 м. Козацький ялівець - ядовитий, світлолюби вий. Добре переносить пил, шкідливі гази, тому корисно садити його там, де найбільше забруднене повітря. До ґрунту невибагливий. Розмножується насінням та відводками.
САМШИТ ЗВИЧАЙНИЙ - невелике вічнозелене деревце, або великий кущ. Батьківщина Кавказ. Висота досягає до 10 м. У нього дуже густа крона. Цінна деревина схожа на слонову кістку, на ній непомітні річні кільця, тому, ще самшит виростає на 1 см за рік. Використовується деревина для різьби, виготовлення сувенірів, Це сама важка і тверда деревина, вона тоне в воді. Самшит тіневитривалий хоч сонця не боїться. Листя супротивне, блискуче, шкірясте, овальне. Взимку листя набирає оранжевого відтінку. Квітки маленькі кремові, плід коробочка. Середній вік життя 500 років. Любить тепло, але й виносить морози до 20-25 градусів.
Ялини, ялівці, туї, самшит круглий рік створюють красу і чисте повітря, цілюще і лікувальне.
Зупинка 4
«Рослини наші земляки»
НАРОДНЕ ДЕРЕВО - так назвали його за те, що ним колись обсапували площі, де відбувались народні збори. Тут люди себе дуже добре почували. А це тому, що ц! дерева містять І виділяють фітонциди, очищають повітря від бактерій, пилу, викидів виробництва, Під тополею чисте пахуче повітря, тут легко дихати, біля придорожніх тополь здавна зупинялись на відпочинок мандрівники в їх затінку ставали в спеку воли і чумаки, що їздили в .далекі краї по сіль, щось осяйне оберігаюче є в цьому дереві.
На території нашої шкоди ростуть тополі. Вони належать до родини вербові, деревина з тополі використовується для виготовлення сірників, фанери, штучного шовку.
ДЕРЕВО ПОЕТІВ..
Немає мальовничішого і поетичнішого дерева за білу зеленокосу березу. Важко назвати поета, який не оспівав би цю лісову красуню. А скільки пісень, легенд склав про свою улюбленицю народ? Яких тільки думок не навіює райдужно веселе царство березового гаю.Береза - єдине дерево серед усього рослинного світу, що має білу кору. Цим вона завдячує особливій білосніжній речовині - бетуліну. Береза не дуже невибаглива рослина, тому вона може першою поселитись на вільних від лісу територіях.
Глибока пошана здавна склалася в народі до берези не лише за її привабливий вигляд, а й за різні корисні властивості.
Ще в стародавніх російських піснях співали про березу, як про „дерево об четырех делах".
первое дело - мир освещать ( освітлювали убогі хати лучинами)
второе - крик утешать ( виготовляли дьоготь, змащували колеса возів, щоб не скрипіли)
третье. - больных исцелять (береза лікувала хворих своїми цілющими соками, бруньками, листяними фітонцидами, чагами),
четвертое - чистоту соблюдать ( з берези виготовляли банні віники та мітли)
Береза білокора, береза кам'яна ростуть в нас в парку, але є ще багато видів: жовта, чорна, червона, пухнаста, залізна.
Береза залізна не поступається міцністю тропічному дереву бокарту, а також багатьом металам, її деревина з успіхом використовується в машинобудуванні.
ЩЕДРА МЕДОНОСИЦЯ.- так називають липу, неповторний аромат вражає кожну людину і кожну комашку, коли квітує липа.
А квітує вона 10-12 днів. За цей час бджоли з 1 дерева встигають зібрати меду більше ніж з 1 га гречки. Вченими було зафіксовано, що інколи бджоли працюють і вночі, збираючи мед. Дуже оригінальна деревина липи -ніжно-біла, дрібнопориста й дуже легка.
Липа є найкращим матеріалом для художньої різьби по дереву. Багато такої цінної деревини використано для оформлення Ермітажу. Чудовий Іконостас Андріївської церкви теж зроблений з липової деревини.
Цінним є липове лико. З нього в давнину виробляли взуття для бідних селян, які не мали змоги купити або пошити шкіряне взуття.
За деякими даними в 1898 році було виготовлено 50 мільйонів пар личаків.
Для виготовлення 1 пари личаків, треба було 3-6 рослин восьмирічного віку. Для цього вирощували дерева на спеціальних плантаціях.
Липові алеї прикрашають вулиці, сади, парки. Липа - дерево наших дібров, супутник лісового патріарха - дуба. Здавна липа - медовиця, лісу нашого цариця.
З зеленим дубом напружилась
У діброві поселилась
І щоліта її цвіт
Лине пахощами в світ, -
Медовиця дає знати:
Гей,пора вже мед збирати.
ДЕРЕВО - ПІСНЯ. Так люди називали горобину звичайну.
Стрункі золотокорі деревця, весною а білими квітами, а восени з пурпурними плодами, можна побачити в парках, обабіч доріг, на вулицях. Плід в горобини - яблучко. Свіжі яблучка горобини терпкі, гірко-кислі, зате приморожені цілком їстівні і досить смачні.
Ці плоди дуже корисні, вони містять багато вітаміну С і тому з них можна виготовляти харчові вироби: варення, компоти, квас, оцет, кондитерські начинки.
З лікувальною метою горобину використовують як тонізуючий і сечогінний препарат. Кора - чудова дубильна сировина. Росте перші 15-20 років швидко, а згодом її ріст уповільнюється. Довговічність до 200 років, плодоносить 8-10 річного віку.
Горобина в нашому парку росте з в алеї поруч з каштанами. Ця алея це символ дружби між учнями і педпрацівниками, садила їх разом діти, і медпрацівники.
Хіба ж можна уявити Київ без буйного цвітіння каштанів, без його густого, прохолодного затінку, що захищає віл літньої спеки. Цю красу дерева перенесли і на всю Україну.
Зупинка 5
«Оздоровча роль рослин»
Оздоровча роль рослин на території проявляється передусім в тому, що вони виділяють специфічні речовини - фітонциди. Ці речовини можуть пригнічувати розвиток шкідливих хвороботворних бактерій, мікроорганізмів. Влітку повітря парків містить в 200 разів менше бактерій, ніж повітря вулиць. Відомі більше 500 рослин, які мають фітонцидні властивості. Серед них - дуб, ялівець, види сосни, ялина звичайна, туя, акація біла, тополя срібляста, бузок, ряд інших видів. Наприклад, туя зменшує забрудненість повітря хвороботворними мікроорганізмами на 67%. Тому, при вході до приміщення школи нас зустрічає алея із туї.
Крім того, рослини можуть підвищувати в повітрі число легенів негативно заряджених іонів - матеріальних носіїв електричних зарядів, що характеризують стан чистоти повітря. На людину помірна іонізація повітря впливає позитивно. Найбільшим ефектом іонізації відрізняється сосна, ялина звичайна, туя, дуб черешковий, тополя, бузок, акація біла. Найбільшу оздоровчу роль грають змішані насадження, тобто що складаються з різних видів хвойних і листяних порід.
Рослини на території школи можуть створювати і сприятливіші для людини мікрокліматичні умови. Вважається, що оптимальна вологість повітря для проживання людини складає 30 - 80%. З поверхні рослин випаровується багато вологи. Листя можна порівняти з озерами. На 2/3 лист складається з води. Один дуб за день випаровує 5 відер води, береза - 6 відер. Вони гойдають її із землі. Це чинить значну дію і на вологість, і на температуру повітря.
Цікаво, що підвищення відносної вологості повітря майже завжди (за винятком днів з дуже високою температурою) сприймається людиною як деяке зменшення температури. Зелені насадження як би регулюють вологість повітря. 1 га зелених насаджень впродовж вегетаційного періоду випаровує до 3000 тонн вологи.
Зелені насадження роблять вплив і на температурні умови шкільного подвір’я . Влітку температура повітря серед селищної забудови на багато вище, ніж серед рослинності. Зелені насадження знижують температуру, збільшують швидкість руху повітря, що сприятливо діє на людину в умовах жаркого літа.
Зупинка 6
«Далекі переселенці»
Заморська переселенка - так називають акацію білу. Так її назвали на честь Жана Робена, який завіз акацію до Європи з Північної Америки, ще в 1610 році. На Україні акація з'явилася 200 років тому в саду графа Кирила Розумовського під Одесою.
Акація любить сухий теплий клімат, не вибачлива до умов проростання, дуже швидко росте приріст пагона до 1 м, приріст кореня 2-3 метри. Пагони від пенька виростають до 3 м. Корінь може розвиватись 35 метрів. Духмяний цвіт акації - дуже добрий медонос. Адже з одного дерева середнього розміру бджоли збирають 8 кг меду більше, більше ніж з уславленої липи. Біла акація - войовниче дерево. Вже на молодих ще трав'янистих пагонах з'являються міцні небезпечні пазури.
Акація має цінну деревину, яка не поступає дубовій. Довговічна, вік до 150-200 років.
Зупинка 7
«Відпочинок »
На цій зупинці учні:
Відгадують загадки про природу.
Розповідають вірші про природу, пригадують прислів’я та приказки.
Відповідають на запитання ековікторини, які підготували заздалегідь.
Зупинка 8
"Дослідницька"
Ця зупинка може розташується у будь-якому місці шкільної ділянки, оскільки зайняття, що проводиться на ній, присвячене копіткому вивченню особливостей будови і розвитку живих об'єктів, тут можна проводити спостереження за природними явищами, сезонними змінами. Починаючи з молодших класів корисно знайомити дітей з назвами рослин, їх описом, особливостями, легендами. Саме робота на цій станції зближує школярів з природою, робить їх знання практичними.
Учні і можуть виконувати цілий ряд вправ, вирішувати різні завдання.
Наприклад: гра "Угадайка" - треба визначити дерева по бруньках, листі, корі, насінні; по опису визначити об'єкт.
«Хто більше?» - назве видів деревної рослинності шкільного двору; назве лікарських рослин, вживаних як потогінні, ранозагоювальні засоби; хто більше назве назв кольорів, використовуваних в озелененні шкільних квітників; хто більше назве прикмет осені, зими.
«Ай, болить!» - вивчення правил збору лікарської сировини; надання долікарської допомоги потерпілому від отруйних рослин, укусів комах.
Рослини - індикатори, «живі барометри» дозволить отримати практичні навички в прогнозуванні погоди. Так, наприклад, біля нашої школи є «живі барометри».
Якщо листя конюшини притиснуте до стеблинки, колючки чортополоху притиснуті до голівки квітки, пухнасті кульки кульбаби складені, закриті квітки анемони, мати-й-мачухи, гостро пахнуть квіти жимолості, жовтої акації, бузку - усе це до непогідної погоди.
Якщо листя кислиці опускається, костяниця розпрямляє своє закруглене листя - це також до дощу.
І, навпаки, до сухої погоди закручується листя у ліщини, у білокрильнику крила прилягають до квітки.
Знання, отримані на екологічній стежці, будуть корисними і цікавими.
Зупинка 9
«Аптека біля порогу школи»
Подорож на цю зупинку екологічної стежки ознайомлює школярів з видами лікарських трав, їх цілющими властивостями, правилами збору лікарської сировини, адже близько 90% рослин є лікарськими. Тут доречно буде познайомити учнів з історією траволікування.
За ліками ми ходимо по аптеках дорогих, і в них часто не знаходимо те, що потрібно хворим. Між тим аптека поруч - це трави і квіти. Вони нам здоров'я дарують і секрети краси. Незвичайного тут мало: більшість ліків з трав і нам просто не пристало у бруд топтати безцінний дар. Трави лікують багато м'якше і в ціні подешевше, від трави завжди віддача, але лікування довше.
Лікарські рослини людина, сміливо можна сказати, знає майже з того самого часу, коли з'явився на землі. На прикладі тварин ясно видно, що у живих істот закладено інстинктивне поняття про користь природних компонентів. Відомо, наприклад, що дикі кролики збирають липку павутину, щоб угамувати кровотечу ослабити біль. Народна мудрість свідчить: «Кінь талої води нап'ється - усе обійдеться»! Та і інші тварини охоче п'ють талу воду, біологічно активнішу. Нерідко тварини вторгаються в мурашники, населення яких вивергає на тіла порушників мурашину кислоту. Вважають, що так вони виліковуються від ревматизму і звільняються від паразитів. Вживають тварини з лікувальною метою і ряд рослинних і мінеральних матеріалів : гриби, траву, бруньки, листя, плоди, втечі, глину, виділення інших тварин, а також роги, копита, кости загиблих тварин.
Багато звірів і птахи позбавляються від глистів, поїдаючи гіркий полин, багатий ароматичними речовинами і глікозидами. З такою ж метою поглинаються листя трилисника, хвоя сосни і ялини, мухомори, ягоди жостеру і ялівцю, сережки берези. Що містяться в цих «дарах природи» дубильні речовини, смоли, скипидар дезинфікують кишковик, приголомшують і виганяють паразитів. Прагнення хворих або поранених тварин відшукувати і поїдати певні трави помічено дуже давно. Саме тут кореняться деякі витоки народної медицини.
Згідно з оповідями корінних жителів Південної Америки цілющі властивості кори хінного дерева сталі відомі завдяки пумам: поїдаючи її, ті виліковували себе від лихоманки. Кози, за арабськими переказами, допомогли відкрити збудливу дію ягід кави. Аборигени Сибіру помітили, що олені шукають і поїдають корені левзеї (маралячий корінь), що містять тонізуючі речовини. Легенди стверджують, що так само люди дізналися і про цілющі властивості муміє.
Відома дослідниця Джої Адамсон описує такий випадок. Її чоловік Джордж повинен був знищити двох левів-людоїдів. Він підкинув на їх стежку м'ясо, отруєне стрихніном. Коли м'ясо зникло, сліди привели мисливця до куща з ягодами, які застосовуються місцевими жителями в якості сильнодіючого блювотного засобу. Леви, як з'ясувалося, з повним знанням справи скористалися дармовими ліками і сховалися.
Унікальним тут являється не лише те, що тварину відшукує і застосовує необхідна рослина, але і саме ставить собі «діагноз». Своїм допитливим розумом людина здавна прагнула проникнути в таємниці рослин. Довготривалі спостереження, досліди дозволили йому розпізнати багато корисного для себе. У кожному народі зустрічалися люди, що вміло лікують побратимів різними рослинами. Народний досвід використаний в науковій медицині, і досі залишається багатим джерелом для виявлення ефективних лікарських засобів.
У людей останніми роками різко зросла популярність лікарських рослин. Треба пам'ятати, що лікарські рослини не такі вже нешкідливі, як іноді здається. Наприклад, невміле поводження з популярним звіробоєм викликає хворобу органів дихання. Світло- і рудоволосим необхідно відмовитися від звіробійного чаю, особливо дітям. Обережно треба користуватися молодим жінкам не менш відомою материнкою.
Нормальній здоровій сім'ї в домашню аптечку треба зібрати протизапальні рослини, такі, як листя мати-й-мачухи, подорожника, траву чебрецю, квіти липи, ромашки, календули. При болях в шлунку знадобиться трава материнки, м'яти перцевої, деревію, трилисника. При запаленні сечостатевих шляхів необхідно запасати листя брусниці і мучниці. На випадок розладу травлення краще засушити плоди черемхи і чорниці, або кору дуба або кореневища перстача.
Рекомендується збирати рослини щорічно і застосовувати незалежаними, хоча, може, терміни зберігання у них тривалі. Так, наприклад, вільхові шишки зберігають лікарські речовини 4 роки, чага - 1 рік, кора жостеру - 3, бруньки сосни - 2, листя трилисника - 2, трава конвалії - 2, квіти ромашки - 2, листя мучниці - 3, квіти липи і плоди малини - 2 роки. Але це тільки при дотриманні умов зберігання тих або інших лікарських трав.
Подорожник. Постійний супутник доріг, житла людини, лугів. Широко застосовується в медицині: сік зі свіжого листя вживається при хронічних гастритах, виразці шлунку і 12-перстної кишки зі зниженою і нормальною кислотністю, при запаленні кишковика, як ранозагоювальний, кровоспинний, бактерицидний засіб, підвищує апетит і життєвий тонус. Протипоказаний при підвищеній кислотності.
Кульбаба. Всюдисущий бур'ян, вивчення його лікарських властивостей дозволило тібетським лікарям порівняти його з женьшенем. Свіжий сік вживають всередину як загальнозміцнюючий засіб при знесиленні і недокрів'ї, використовують при вуграх і висипах.
З висушених коренів отримують при кип'яченні напій кольору міцного чаю, солодкий на смак, зі своєрідним ароматом. З суцвіть за старих часів готували элексири молодості. Знімає біль і пухлину місця укусу комахи.
Омела біла (на чорній тополі). Народні назви - дубові ягідки, пташиний клей, омела.
Вживана частина. Уся рослина з листям і ягодами.
Застосування. Водний настій з листям і ягодами покращує діяльність кишковика, Зупиняє кровотечу, заспокоює нервову систему, пригнічує судоми і епілептичні припадки, знімає головні болі, має протиглистну дію. Цей настій знижує кров'яний тиск, посилює сердечні скорочення, зменшує збудливість ЦНС. У науковій медицині омела входить до складу препаратів - вискулен і омелен.
Аронія. Аронія - чорноплідна горобина. Це інтродуковані кущі(як і глід, спірея, барбарис, актинидія, лимонник, обліпиха крушиновая, жимолость їстівна). Аронія з'явилася в пост радянських країнах завдяки Мічуріну, її живці були прислані з Північної Америки йому в подарунок. У неї багато корисних якостей і властивостей: вона морозостійка, невибаглива, стійка до хвороб і шкідників, добре розмножується насінням, кореневими нащадками і живцями. Крім того, що ягоди дуже вітамінні B2, З, РР, каротин, фолієва кислота, мінеральні речовини, це ще і дуже декоративний кущ - зараз темно-зелене блискуче листя добре відтіняється білими суцвіттями, а восени листя одягає червоний наряд.
Боже дерево. Так здавна слов'яни називають за її божественну щедрість до людини. Ліками з соснових шишок лікують туберкульоз. Аскорбіновий напій -противоцинготный, загальнозміцнюючий. Краще всього брати хвою сосни у віці одного року (у зимовій хвої більше вітамінів, ніж в літній). Зберігати в холодному приміщенні, в снігу.
Хвої - 50 г розтерти у фарфоровій ступці і залити 2-3 склянками кип'яченої води і настояти в темному місці 2 години. Додавати трохи лимонною, оцтовою або мед. Кислоти сприяють збереженню вітамінів С і каротиноїдів. Тому кисла капуста зберігає вітаміни протягом усього року.
Чай лікувальний. З розмолотих соснових голок добре допомагає лікуванню кровоносних судин людини при варикозному розширенні вен, тромбофлебіті. Його використовують для виведення відкладених в тканинах людини солей.
Черемха. Відомі 10 видів, з них 7 зустрічається в Північній півкулі. Це дерева або потужні кущі до 17 м висотою з широкою кроною. Квітки однодомні. Плоди - кісточка. У плодах містяться цукру, пектинові речовини, кислоти, вітаміни, мікро- і макроелементи.
Листя також багате біологічно-активними речовинами. Черемха виділяє фітонциди, має антимікробні властивості, це згубно впливає на плісневі гриби і відлякує мух, гедзів і інших комах. З плодів готують соки, сиропи, кваси, настоянки, напої, відвари, муси, використовують в лікеро-горілчаному виробництві. Плоди сушать в духовці або на сонці, зберігають в кімнатних умовах в мішках або в пакетах. Для лікувальної мети використовують майже усі частини рослини : відвари з кори - в якості сечогінного засобу, при подагрі і ревматизмі, водні настої листя - при захворюванні легенів; відвари плодів - в якості в'яжучого засобу при розладах шлунку і деяких хворобах; водний настій плодів освіжаюче діє на організм і чинить дезинфікуючу дію при полосканні рота. Плоди застосовують при лікувальних зборах і комплексних чаях.
Горобина. Відомі 90 видів, у нас зустрічається 34 види. Довговічні, добре урожайні, стійкі до шкідників і хвороб. Щедрі урожаї повторюються через 1 - 2 роки і досягають 120 кг з дерева. Плоди бажано вживати після заморозків, коли вони стають солодшими. З плодів готують сиропи, маринади, пастилу, варення, вино, сік, лікер, оцет, квас і інше.
Сухі плоди входять до складу лікувальних вітамінних зборів, що використовуються як лікувальний і профілактичний засіб, при шлункових захворюваннях, як сечогінний кровоспинний засіб, чинить загальнозміцнюючу і тонізуючу дію. Квітки і плоди застосовують як послаблюючий і потогінний засіб. Найбільш поширений вид - горобина звичайна. Вона світлолюбна і вимоглива до вологості грунту. До грунту вона невибаглива, але гірше росте на легких грунтах. Цвіте пізно і це дозволяє їй уникати ушкодження заморозками. Втечі ростуть швидко і до зими добре визрівають. Особливо чуйні на органічні добрива.
Шипшина. Багаторічний кущ 100 – 150см заввишки з численними шипами. Існує велика кількість видів шипшини. Листя непарне, квітки темно-червоного або рожевого відтінку , з приємним ароматом. Плоди м'яристі, зверху гладкі , усередині ворсисті , помаранчевого кольору , приємні на смак. Зростає в розріджених лісах, на узліссях , серед чагарників , по ярах , луках , найчастіше – у річкових заплавах.
Шипшина відвіку славиться як відмінний полівітамінний засіб. Чай з шипшини застосовують при лікуванні, хворобах кишечника, печінки, сечового міхура.
Зупинка 10
«Орнітологічна»
А на цій зупинці ми почуємо наших вірних друзів і помічників – місцевих птахів. Чуємо голос зозулі, стрекіт сороки. Під час екскурсії можна побачити різних співучих птахів, птахів лісу та відкритого простору.
Сьогодні більшу частину сільської місцевості віддано під орне сільське господарство, що підтримує існування лише небагатьох птахів. Відтак, наші сади, городи, поля, лісосмуги створюють справжній притулок, що допомагає птахам вижити. Вони замінили природні біотопи, що знаходяться під загрозою, для багатьох птахів. Блакитна та велика синиці, вільшанка, чорний та співочий дрозди – все це колишні лісові птахи, які зараз в значній мірі залежать від місць для живлення, ночівлі та гніздування. Це особливо стосується зерноїдних видів, таких як горобці, в'юрки та вівсянки.
Зупинка 11
«Кріт»
Під нашими ногами проживає маленька тваринка – кріт. Великі купи викинутої землі показують, як він працює. Кріт – це хижак-самітник, типовий підземний житель.
Його широкі нори в усіх напрямках перетинають луку. По норах полюбляють розгулювати інші дрібні ссавці. Але горе їм при зустрічі з кротом: він не пропустить можливості поживитися випадковою здобиччю. В літній час над цією твариною можна зробити багато цікавих спостережень. Пересуваючись під землею, цей звір енергійно працює своїми плоскими передніми кінцівками, озброєними довгими кігтями. В той час, коли нагромаджена земля заважає йому пересуватись, кріт підіймається ближче до поверхні землі і кількома сильними рухами голови викидає зайву землю назовні, утворюючи рихлі купки, що ясно виступають над поверхнею. Ось, погляньте, як це видно на зеленій травичці. В пошуках здобичі дуже тонкий слух і дотик замінюють його поганий зір. Гніздо нагадує просту камеру, густо вимощену ніжними травами, листям, мохом. Є у нього також запаси корму на випадок голодування.Він не впадає у зимову сплячку. Коли сніг неглибокий, кріт часто вибирається на поверхню. Кроти знищують шкідливих комах, які живуть у ґрунті.
Зупинка 12
«Знати, щоб оберігати»
В давнину людина майже повністю залежала від природи, але брала з рослинного світу не так уже й багато.. Та згодом з розвитком промисловості, господарської діяльності вплив людини на природу стає помітнішим, призводить до зміни флори.
З усіх кінців земної кулі лунають голоси вчених, які з тривогою повідомляють про значне збіднення рослинності у різних країнах.
У флорі Європи охорони потребує кожен 5-й вид. Коли гине вид, гине неповторний витвір природи, зменшується її генетичний фонд. Відомий англійський вчений Д.Даррвел сказав:”...знищення будь-якого виду – це, злочинний акт, рівнозначний знищенню неповторних пам’ятників культури”.
Відомо, що природа не терпить пустоти. Місце виду, який загинув займає інший. Переважно це бур’яни. Їхня рослинність стає все більш одноманітною.
В нашій країні довкола міст меншає рослин, а гарними квітами особливо тих, що цвітуть ранньою весною, лікарських рослин.
Рідкісними стали проліски, ряст, сон-трава, орхідеї, дзвоники, підсніжник звичайний, все далі від міста відступають зарості конвалії, навіть звіробій, який ще не так давно зустрічався, тепер ретельно шукати.
Зате скрізь починають поширюватись бур’яни: гірчак, не треба, дика морква, розрив-трава. Ті хто відпочивають у приміській зоні у вихідні дні визбирують декоративні та інші корисні рослини. Ще люди, які без жалю зривають їх у великих кількостях на продаж, завдаючи непопраної шкоди природі.
Охорона рослинного світу нашої планети, збереження її багатства хвилює зараз всіх. Саме тому в 1948 році при Міжнародному Союзі охорони природи було створено Постійну комісію, яка веде облік видів, над якими нависла загроза зникнення опубліковано міжнародну „Червону книгу”.
Червона книга – це не просто перелік видів для ознайомлення з ними. Рослини занесені до неї, охороняються законом. Наша держава повсякчас піклується про охорону природи, виділяє на це певні кошти. Створюються заповідники, заказники, в яких охороняються рідкісні рослини, яким загрожує зникнення.
Загальна площа всіх заповідних ділянок 895 тис.га.
Саме тут і закінчується наш маршрут.
Час повертатися до школи. Ми стомлені, задоволені і щасливі. Ми дізналися багато нового та цікавого.
Та кожен з нас повинен знати, що кожне деревце, кущик, травинка - це наше з Вами життя.
Охорона природи – справа загальнонародна. Обов’язок кожного громадянина України, кожного учня – оберігати природу, раціонально використовувати та відтворювати її.
Пам’ятка для учнів з охорони природи
Основні правила.
1. Не ламати дерев, не пошкоджувати крон.
2. Не рвати квітучих рослин у полі, на луках та в лісі.
3. Не топтати газони в парках, скверах, садах
4. Не викопувати дикорослі лікарські та інші цінні рослини з цибулинами, бульбами, кореневищами.
5. Оберігайте зелені насадження від шкідників, грибів-паразитів, пожеж.
6. Охороняйте тварин, приваблюйте птахів – надійних помічників людини у справі охорони лісів, полів.
7. Дбайте про зимуючих птахів.
8. Не забирайте природний матеріал.
9. Не смітіть, не паліть вогнищ.
10. Не сходьте зі стежки, крім зупинок відпочинку.
11. Не галасуйте.
12. Беріть участь у озелененні школи, вулиць села. Цим ви зробити важливий внесок у справу охорони та збагачення природи.
13. У туристичних походах пропагуйте правила поведінки серед природи, необхідність охорони природи.