Досвід роботи класного керівника
«Успіх приходить до того,
хто робить те,
що найбільше любить»
М.Форбс
Я, Щерба Олена Андріївна, працюю в Томашгородській загальносвітній школі І-ІІ ступенів №3 з 1998 року. Професію педагога обрала за покликом серця. Закінчивши в 1997 році Дубенське педагогічне училище за спеціальністю «вчитель початкових класів», отримала базу знань щодо навчання та виховання підростаючого покоління з 1 по 4 клас, але я на цьому не зупинилася і продовжила навчання, щоб отримати вищу освіту.
На мою думку, діяльність класного керівника дуже цікава, багатогранна, трудомістка. Вона пов’язана з непередбаченими труднощами, невдачами, навіть розчаруваннями, а іноді – з безсонними ночами, сльозами… Все це так. Але коли бачиш, як на твоїх очах виростає людина, як збагачується її духовний світ, як дитина починає усвідомлювати своє місце в житті, а у вирішенні проблем шукає підтримки в тебе і вдячна за це, забуваєш про прикрощі і безсонні ночі, а душу наповнює почуття глибокого задоволення. Сподіваюсь, що моя любов зігріє їх серця та торкнеться дитячих душ.
На початку педагогічної діяльності отримала досвід роботи класного керівництва. На початку роботи проводила анкетування, особисті зустрічі з кожним із батьків, щоб краще дізнатися учнів. Завдяки цим заходам, клас – згуртований, а найголовніше, що діти стали ближче до своїх батьків. В даний час є класним керівником 8 класу. За ці роки я пройшла шлях від виховання молодших підлітків, де відбувається формування цінностей колективу, до старших підлітків, які намагаються утвердитися в колективі через органи самоврядування, через вираження своїх морально-етичних позицій. В практику виховної роботи з класом впроваджую модель виховної системи, основану на ідеях педагогіки життєтворчості, яка найповніше розкриває смисл існування людини у світі.
В чому полягає моя методологічна позиція класного керівника? В роботі вважаю головним забезпечення розвитку особистості кожної дитини, її творчого потенціалу. Відносини з дітьми будую на принципах співробітництва, співтворчості і пам’ятаю, що вчитель може допомогти дітям розвивати почуття прекрасного, пробудити творчі сили.
Усвідомлюючи, що класний керівник є для підростаючого покоління духовним посередником між суспільством і дитиною, прагну створити сприятливі умови для формування особистості, внести необхідні корективи у процес виховання, скоординувати зусилля педагогів, сім’ї , соціуму. В своїй роботі керуюсь принципом: допомогти дитині знайти свій ключ до успіху, створити умови, у яких вона розкриватиме свої здібності, творитиме своє життя, зростатиме духовно, творчо, інтелектуально й самовдосконалюватиметься.
Розуміючи важливість виховної діяльності класного керівника, відповідально виконую свої обов’язки, докладаю всіх зусиль, щоб виховання підлітків відбувалось в атмосфері добра і творчості, взаємодопомоги і взаємоповаги, доброзичливості та толерантності. У своїй діяльності використовую різноманітні традиційні та інноваційні форми виховної діяльності - головне, щоб вони давали бажаний результат. Серед них:
- ділові і гри;
- тренінги;
- робота учнів у мобільних творчих групах;
- музично-історичні екскурси;
- акції;
- усні журнали;
- турніри інтелектуальних ігор;
- брейн-ринги;
- «Що? Де? Коли?»;
- заочні та очні експедиції.
Калейдоскоп шкільного життя класу різноманітний. Всі учні охоплені гуртковою роботою, займаються в шкільних гуртках та поза школою.
Одним із основних пріоритетів є згуртування учнів та батьків класу в єдиний, дружній колектив через участь у спільних творчих та соціально-важливих справах. Діти разом з батьками з 5 класу постійно беруть участь в загальношкільних акціях і роблять конкретні справи.
Поряд з традиційними формами роботи використовую інноваційні колективні й індивідуальні форми співпраці з батьками: батьківські збори з фрагментами педобучу, класні прес-конференції, дискусії, круглі столи, батьківські тренінги. Залучаю батьків до проведення виховних годин, екскурсійних подорожей, загальношкільних заходів та конкурсів. До батьківських зборів готуюся ретельно та заздалегідь. Усім батькам на зборах завжди готую роздатковий матеріал: поради батькам в друкованому вигляді. Крім того, часто проводжу з класом психологічні тренінги, анкетування, діагностування.
Прагну працювати творчо, а тому завжди пам’ятаю слова В.Сухомлинського: «Якою талановитою не була б людина, але якщо вона не вчиться на досвіді інших, то ніколи не буде хорошим педагогом». Прагну самокритично оцінювати свою діяльність, її результати, намагаюся швидко адаптуватися в умовах соціальних змін.
Моя позиція
Вміння знаходити обдарованих та здібних дітей - талант, вміння їх вирощувати – мистецтво. Але найважливішим є любов до дитини!
Вчительство – це і мистецтво і праця. Саме вчитель, педагог, викладач, вихователь закладає і створює основу творчої людської діяльності.
Як же виховати дитину, щоб оцінка за цю справу була відмінною? Це питання я поставила перед собою 18 років тому, коли прийшла працювати до школи.
Саме тут в цих стінах зростають ті, кому жити та створювати майбутнє. Я думаю, що мої вихованці стануть новою українською елітою – моральною, духовною, високоосвіченою, інтелектуальною, культурною, національно свідомою. Я мрію виховати людину добрих помислів, почуттів і дій, яка існує в гармонії із світом, із власним серцем. Це й стало провідною ідеєю моєї роботи.
Щоб моя мрія стала реальністю, мета та виховні завдання спрямовані на:
ü утвердження принципів загальнолюдської моралі, формування морально-етичних якостей;
ü формування високої художньо-естетичної освіченості особистості, формування у підростаючого покоління інформаційної культури, погляду на книгу та інші види інформації як на важливий засіб розвитку й самореалізації особистості;
ü виховання духовної культури особистості, створення умов для вільного вибору своєї світоглядної позиції;
ü формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою як могутнім чинником становлення громадянина України;
ü розвиток індивідуальних здібностей і талантів, забезпечення умов їх самореалізації;
ü виховання поваги до Конституції, законів України, національної символіки;
ü формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати для розквіту держави, готовності її захищати;
ü формування творчої, працелюбної особистості;
ü забезпечення духовного взаємозв’язку поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу;
ü забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей, охорони та зміцнення їхнього здоров’я;
ü формування сімейно-етичної культури.
Індивідуальний підхід
Безумовно, серцевиною виховного процесу є особистість дитини, і вихователь повинен поважати почуття власної гідності кожного учня, його індивідуальну життєву мету, запити, нахили, інтереси, характер, створити сприятливі умови для його самовизначення, самореалізації та розвитку.
Роздуми, постійний пошук, розуміння відповідальності та важливості роботи з колективом, намагання зробити її цікавою і для дітей, і для себе допомогли мені визначити пріоритет одних проблем над іншими, знайти шляхи їх вирішення, прогнозувати та діагностувати підсумки.
Враховуючи особливу актуальність, недостатню розробку проблеми вихованості учнів, мною була визначена тема: ”Загальні методи вивчення особистості і дитячої спільності”. Його мета – науково обґрунтувати та узагальнити новітні методи вивчення особистості і дитячої спільності, створити на основі узагальнення свою концепцію та визначити шляхи її реалізації, перевірити доцільність форм та прийомів вивчення рівня вихованості особистості на практиці.
Особливу увагу я приділяю дітям, які потребують посиленої уваги. Мета цієї роботи– не допустити переживання цими дітьми своєї “нездатності”, не дозволити виникнення байдужості до навчання, праці; не притуплювати почуття честі та гідності.
Робота з батьками. Сім’я
Батьки – авторитети, і найбільш зацікавлені в навчанні й вихованні дітей. Вони на жаль, інколи і “не бажане” з точки зору педагога за впливом “зовнішнє середовище”.
Зрозуміло, спілкування на зборах. Але, відверто, це малодійево. Я намагаюсь встановити індивідуальний контакт з кожною родиною. А далі – постійний телефонний контакт, зустрічі, бесіди в школі, спілкування через учнівський щоденник. Так ми – вчителі – зрозуміліші батькам, а батьки нам. Налагоджується взаємодія, взаєморозуміння.
Педагогічний досвід допоміг зробити однозначний висновок: основний рушійний фактор у вихованні дитини – сім’я. І як би школа ефективно не будувала свою роботу, необхідних результатів вона не отримає, коли не буде справжнього виховання родині, сім’ї. Твердо переконана, народна педагогіка – оптимальний варіант співдружності школи і сім’ї.
А тому ж з перших днів навчання розпочинаю роботу з учнями і їх батьками на спільних зборах. Саме сім’я, родина допомагає проводити такі уроки, як-от: «Я і моя сім’я» та інші.
Пропоную батькам заповнити анкети, відповіді яких допомагають мені краще організувати заняття, дати потрібні педагогічні рекомендації щодо виховання дітей у сім’ї.
Розвиток індивідуальних здібностей і талантів, забезпечення умов їх самореалізації.
При плануванні роботи з учнівським колективом головним я вважаю ідею особистої спрямованості виховного процесу. У центрі стоять не програми чи заходи, а саме учень. Саме його індивідуальні нахили, інтереси й здібності. Спільно з психологічною службою школи проводжу моніторинг психічного розвитку особистості. На основі індивідуального значення кожної дитини складаю психолого-педагогічну картку. Отримані результати стають предметом обговорення організації будь-якого заходу.
Важливу роль у школі відіграє творче виховання, в основу якого я поклала використання різних засобів, підходів до дитини, орієнтованих на досягнення оригінального результату, розв’язання творчих задач.
Для реалізації даного завдання використовую активні форми роботи, такі як “Інтелектуальний марафон”, “Зірковий час”. Для виховання прагнення і здатності правильно оцінювати свої вчинки, почуття проводжу ділову гру (робота в групах) “Прийми рішення”. З великим задоволенням діти беруть участь у шкільних позакласних заходах, присвячених Новому року, Міжнародному жіночому святу “8 Березня”, “Осінньому балу”, святу “Останнього дзвоника”.
Особливу увагу я приділяю взаємостосункам батьків та дітей, тому влаштовую загальні заходи, пікніки, свята, за участю батьків та дітей, це має свої результати!
Охорона та зміцнення здоров’я дітей
Певну роль у формуванні правильної думки про негативні якості і вчинки, у профілактиці серед учнів відіграють тематичні виховні години, при проведенні яких намагаюсь залучати учнів до активного обговорення цієї теми. З пропагандою здорового способу життя було проведено серію виховних годин, таких як-от: урок – шоу “Здоров’я – це життя, рух та красота”, проект “Шкідливі звички приводять до біди”, на меті яких є негативний вплив алкоголю, наркотиків та нікотину на здоров’я.
Велика увага приділяється розвитку фізичної культури. Було проведено спортивні змагання, естафети, конкурс “Зелений лікар, конкурс агітаційних плакатів, що підкреслюють негативний вплив наркотиків, тютюну та алкогольних напоїв на здоров’я людини, та конкурс пісні про здоров’я. Під час аналізу змагання підкреслюю прогалини в знаннях і підказую, як їх слід ліквідувати.
Після проведення таких позакласних заходів я помітила, що дівчата та хлопці стають більш зацікавленими, і мої поставлені цілі мають свої результати.
У роботі з дітьми завжди пам’ятаю, що поганих дітей немає, треба знайти ключик до їхнього внутрішнього світу.
Я знаю: учителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, учитель – це не тільки Божий дар, а й дуже відповідальна та наполеглива праця і серце, віддане дітям. Знаю це напевно, бо виросла в сім’ї, в якій мама та бабуся - вчителі. Я не просто продовжила сімейну традицію, а серцем відчула, що моє покликання – учити дітей по-праведному жити, любити свою землю, плекати в душі добро й людяність. Моя мама – вчитель і мені якось непомітно передалися всі її національні світоглядні позиції, її щирі вболівання за долю нашої рідної мови й за майбутнє України. Хіба могла я обрати іншу професію? Щоденне спілкування з дітьми дає мені силу, радість життя, надію на те, що і я буду чимось корисна для України. Часто почуваюся щасливою. Коли в дитини загоряються цікавістю оченята, коли я бачу, що в дитячій голівці народжується ідея, коли дитяз радістю поспішає вранці до школи, - я щаслива!!! Увесь час пам’ятаю, що повинна бути для учнів зразком у всьому. Звичайно, це нелегко.
В народі кажуть, що письменник живе в своїх книжках, скульптор – у створених ним скульптурах, а вчитель у думках і справах своїх учнів. Ми намагаємось, щоб учні з почуттям вдячності згадували нашу школу, тому що від нашої самовідданої праці, невичерпної енергії, громадської активності залежить майбутнє нашого народу. Пізнати і навчити дитину у цій складній справі немає готових рецептів. Але вважаю, що насамперед треба зрозуміти дитину як особистість, розгледіти її індивідуальні особливості. "Прив'язуючи" навчальні завдання до життєвого досвіду дитини, використовуючи сучасні технології досягаю поставленої мети самореалізації кожної дитини.
Котрий рік навчаю дітей та щоразу навчаюся від них сама. Тому успіх своєї педагогічної праці вбачаю у постійному спілкуванні з дітьми, у взаємній любові вчителя і учня, у вмінні "запалити" дітей до роботи. Працюючи за системою розвивального навчання, прагну не робити поділу між дітьми на сильних і слабих, а вчу їх цінувати свою працю та намагатися виконувати її якнайкраще.
Постійно пам’ятаю - «Учитель не той, хто вчить, а той у кого вчаться»!
Треба розвивати дитину як неповторну індивідуальність, формувати в ній творчий потенціал, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності.
Класний керівник — центр виховного процесу. Це нитка, яка зв'язує в одне ціле дитину, вчителя-предметника, батьків, громадськість. На мою думку, класний керівник — універсальна особистість. Це і вихователь, і психолог, і соціальний педагог, і педагог-організатор.
Класний керівник повинен мати мудрість учителя, відповідальність старшого товариша, доброту матері та строгість батька. Адже дуже часто трапляється, що всі спогади про школу так чи інакше пов’язані з іменем класного керівника. Якщо ця людина поєднує в собі якості педагога, вихователя, психотерапевта, то саме до нього звертаються учні зі своїми радощами і смутками, саме він допомагає розв’язати конфлікти з батьками і педагогами, його посвячують в дитячі таємниці.
На наших очах виростає покоління молодих людей позбавлених почуття національної гідності, гордості, якому насаджується безкультур’я, нівелюється совість, деградується мораль, честь, справедливість. "Педагогічна драма виховання, – за висловом академіка С.І. Гончаренка, – стрімко перетворюється на загальнонаціональну трагедію". За висловом заслуженого учителя України, ветерана війни і праці Петра Щербаня, в державі "відбувається процес деморалізації, дебілізації і денаціоналізації сучасної молоді, яка втрачає не тільки національне, а й людське обличчя".
ПРОВІДНА ІДЕЯ ДОСВІДУ
«Головне – привчити дітей до
самостійної роботи, до
впевненості у собі, до вміння,
бажання і здатності думати».
У своїй роботі з дітьми я маю певні принципи й закони, яких повинна дотримуватись:
v Щоб мати право вчити інших, потрібно постійно вчитися самому.
v Не зупинятися на досягнутому.
v Не потоком шумних, галасливих фраз, а щирою, невтомною працею любіть Україну.
v Мудрий не той, хто знає багато, а той, чиї знання корисні.
v Для мене важлива думка кожної дитини, незалежно від того правильна вона чи ні.
v Використання форм і методів навчання дають можливість виробити в учнів всі необхідні професійні навички в стінах школи.
v Творчість відкриває в дитячій душі ті потаємні куточки, в яких дрімають джерела добрих почуттів.
v Бачу ціль, не бачу перепон.
v Дітей, їх особисту гідність і їх потреби треба так само шанувати, як і дорослих, і тільки поводячись з ними лагідно, щиро, розумно, як з рівними входячи в їх спосіб думання можна виховати чесних, щирих, правдолюбивих і справді вільних людей.
v Відкрити в кожній дитині душу творця, дати їй змогу пробудитися і розквітнути.
v Тільки те навчання гарне, котре стимулює розвиток, веде його за собою, а не служить просто збагаченню дитини новими відомостями, що легко входять у його свідомість.
v Праця - це все життя.
v Праця, оптимізм, постійне самовдосконалення - запорука життєвого успіху.
v Знайти вчителя неважко, знайти учня, що розділить з тобою твої знання та мрії набагато складніше.
v Підготуй учня, у якого зможеш навчитись сам.
v Не з предметом до дітей, а з дітьми - до предмета.
v Далеко не кожний стане ученим, письменником, артистом.
v Далеко не кожному призначено винайти порох, але майстром у своїй праці повинен стати кожний.
v В особистій практиці сховані таємниці простих і надійних успіхів.
v Те, що я чую, я забуваю; те, що я бачу, я пам'ятаю; те, що я роблю - я розумію.
v Поспішайте, поспішайте приносити радість дітям, робити добро людям.
v Кожна дитина - неповторна індивідуальність.
v Зумій запалити іскорку творчості, бажання, навчи працювати точно й акуратно - пожнеш подвійний успіх, щастя творчої співпраці.
v Ніколи не зупинятися на досягнутому, бо життя - це процес, тому потрібно завжди рухатися вперед.
v «Головне - навчити дітей мислити». (Б. Брехт)
v «Доводиться бігти з усіх ніг лише для того, щоб залишитися на тому самому місці. Якщо хочеш потрапити в інше місце, потрібно бігти вдвічі швидше…» ( Льюіс Керрол «Аліса у країні Чудес»)
v Учень – це не посудина, яку потрібно заповнити, учень – факел, який треба запалити. (Стародавня мудрість)
З досвіду роботи маю декілька професійних секретів:
Рецепт вчительської молодості:
Систематично вживай: бальзам мудрості, коктейль творчості, каву бадьорості, відвар пунктуальності, настій терпимості, екстракт людяності. Виконуй все це ретельно і будеш вічно молодим, вчителю.
Рецепт вчительського щастя:
Візьміть чашу терпіння,
Налийте туди повне серце любові,
Вкиньте дві пригорщі щедрості,
Хлюпніть туди ж гумору,
Посипте добром,
Додайте якомога більше віри,
І все це добре перемішайте.
Потім намажте на шматок відпущеного вам життя
І пропонуйте всім, кого зустрінете на своєму шляху.
Щоб досягти поставлених цілей використовую інтерактивні технології виховання учнів:
Використання інтерактивних технологій у вихованні молодого покоління передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі обліку обставин та відповідної ситуації.
Якщо застосування інтерактивних методів у виховній роботі здійснюється ефективно, слід очікувати:
- підвищення самосвідомості підлітків;
- збільшення досягнень;
- збільшення соціальної підтримки;
- доречної поведінки;
- внутрішньої мотивації;
- зростаючої активності;
- прагнення до обміну інформацією;
- позитивної емоційності протягом виконання всіх завдань;
- більш позитивного психологічного контролю та самоконтролю.
У своїй роботі класного керівника я використовувую такі інтерактивні методи:
• мозкові штурми «Що ми знаємо про наркотичні речовини?», «Ситуації, які потребують відповідних рішень», «Реклама: її вплив на здоров'я людини», «Проблеми підлітків сьогодні»;
• рольові ігри «Я не згоден», «Як позбутися звички курити», «Організуй своє дозвілля без допомоги алкогольного дурману»;
• групове дослідження «Які продукти харчування є корисними для здоров'я людини?», «Міфи і факти про ВІЛ/СНІД»;
• круглий стіл «Шкідливі звички та їх наслідки», «Методика загартування організму»;
• графіті «Що для мене означає «здоровий спосіб життя?»
· запрошення батьків на класні години, тощо.
Користуючись сучасними технологіями, надаю можливість кожній дитині розвинути власний інтелект, активізувати процеси пізнання навколишнього світу. Школярі навчаються в атмосфері взаємоповаги, любові, добра. Живемо однією великою родиною.
Виявляючи та розвиваючи творчий потенціал, створюю умови для самоактуалізації особистості, задоволення її духовних потреб. Шляхом переведення елементів зовнішнього світу у внутрішнє "Я", здійснюю соціальну адаптацію дитини, а головними чинниками цього стають навчання та виховання. Завданням кожного з нас є зробити процес навчання захоплюючим та радісним. І тут важливе все: посмішка, доброзичливий тон, мистецтво спілкування, почуття гумору.
|